1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
07 липня 2011

Безкінечно

Оцінити
(5 голоси)

Безкінечно, мов так і треба,

Не питаючи ні про що,

Ти приходиш дощем із неба

І пломінням тонких свічок.

 

Хоч, можливо, і сам не хочеш,

Але – вкотре – теплом в пісок.

І рядками посеред ночі,

Мов додому, – в солодкий сон.

 

Чи гірчинкою – в сік сливовий,

Чи горіхом – мені до рук…

Ні, я знову, напевно, знову

Цього файлика не зітру.

 

Із блокнота листка не вирву

І чекатиму самоти,

Аби знову краєчком прірви

Стежку пам’яті обійти.

2.10.08

Детальніше в цій категорії: « Авжеж Ключі від ранку »