1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Я зроду тут живу

Я зроду тут живу (42)

міні-поема Пролог   1. Дивні очі твої задивилися айстрами в небо, Блискавицями стебел пробивши пружне повітря... Ходить садом червоним тобою одягнена Геба, розсипає землею крихкі сонцепам'ятні квіти.   ІІ. Сідай коло багаття, Геліосе,– Ти весь у невмирущості проміння, Адже тобою витворена осінь, Як пам’ять сонця, що окута синім.   ІІІ. Що то – осінь? Невмолима гостя? Чи відлуння літнього сновида?…
Яка цікава гра… Глибока осінь Ховає в серці дощ і самоту Я літнім вітром дихаю ще досі – Він у мені. А значить – досі тут. По ньому досі схоплюються зорі, Мов таємничі кола на воді Блукає мною виспіване горе Серпневі сни пригадує мій дім… 1997