Боляче тілу. І боляче –
через сміх
Тих, хто не вірить.
Хто знає уже – напевне:
Бути – самій.
І даниною цій зимі –
Вдівство моє.
І молитва щоденна ревна:
Господи, іншим подай – не те.
Господи, іншим – щасливі зорі.
Знати би тільки,
як ця біда росте,
Бачити б – очі,
мов лід, прозорі…
Тільки одне:
сонце здолало схід.
Сяйво завмерло.
І сили нема вернути.
Он воно як…
Сонце належить землі.
Хто ж тоді знатиме,
чим проросте – спокута.
2012