Так багато світла, так багато! -
Аж зело шепочеться старе.
Хоч-не-хоч - а мусиш пригадати.
І наворожити наперед.
Стільки вітру, шепоту і звуку!
Стільки неба в гойдалках криниць!
Там колись верба ломила руки
Над тремтінням срібної струни.
Там було і щему, і неспання,
Там було і снігу, і роси.
Там усе здавалося останнім -
Сльози, зими, щастя, голоси...
Скільки бачу - трави придорожні,
Безмір неба, пахощі стебла...
Так колись літалося! І кожна -
Кожна тінь знайомою була.
Може, ще живе упізнавання,
Радість знати, радість пам«ятать...
Хоч би раз, хоч щось іще - востаннє!
Все в повторах, навіть - самота.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)