«Там, де сонце сяйво губить,
Тихо ходять сни.
Спи, мій синку, спи мій любий,
Плакать припини.
Хай не світять ясні зорі
У вікно до нас.
Заховалось сонце в морі –
Значить спати час.»
У колисочку порожню
Мати кличе сон.
І скорботна Матір Божа
Дивиться з ікон.
Зводить очі – вже світає,
Але що їй день?
Все колисочку гойдає,
Все співа пісень:
«Як спочину на часинку?
Як вуста зімкну?
Де ж ти, любий, де ж ти, синку?!
… Я ж не мала сну,
Лиш на мить зімкнула очі,
Хай би не звела! –
І Пречиста опівночі
Сина сповила…»
Тиха пісня в серці губить
Стежку до весни:
«Спи, мій синку, спи, мій любий,
Плакать припини…»
Весна 1992