Як мене палить
цей усмiх вишневого ранку –
Я цих очей,
наче Божої кари, боюсь.
Втративши глузд,
припаду до червоної ранки
Напiвдитячих
тривожно запалених вуст.
Я, що смiливо
князiв цiлувала вельможних,
Перед тобою,
немов скам’янiла, стою:
Очi заплющу – i бачу,
як темно й тривожно
З вуст моїх нiжнiсть
у кров переходить твою.
Ти ще князiвен
коханням палитимеш стiльки,
Свiтлий мiй княжичу!
Зглянься: уламками стрiл
Брови злетiли
над прiрвою погляду. Тiльки
Мрiї мої вже попадали долу
без крил.
Ти ще змужнiєш,
i плодом обiрветься зав’язь.
I не в один, мов у прiрву,
ти кинешся бiй…
Ти ще нап’єшся
кривавого трунку. А зараз
Випий мене!
Тiльки… келихоб землю
не бий.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)